(добірка)
1.
Зазирнути нарешті одверто у вічі тирану,
Переставши тремтіти: «А раптом?..», «А може?..», «А як?..»;
Дати відсіч назавжди, загоївши давнюю рану.
...Тільки скрушене серце гріху не забуде, однак...
2022-03-02
2.
Жовтосиній в небо майорить –
Хоч у Правди кольору немає.
Історично-вирішальна мить? –
Батьківщина у огні палає.
Невситимо роззявляє зів
Той дракон, що Кривдою зоветься.
Опір несподівано зустрів –
І лютує, у судомах б’ється.
В цім жорстокім світі без війни
Люд, на жаль, ніяк не обійдеться...
Бо забули: ми – Твої сини
І Тобі не одімкнули серця.
***
...Та усе мина – і це також минеться...
2022-03-05
3.
Часом найкращі ліки – це операція.
Нелегко, ой як нелегко із себе раба чавити.
На наших очах
нарешті
народжується Нація,
І, може, припинимо микатись, і станемо
гідно жити.
«Жінка страждає і мучиться у пологах, але народить – і радіє, що прийшла людина у світ.» (Із Писання)
2022-03-06
4.
Ще не наситились? Ще паща пекла зяє?
Прийдуть нові – до попередніх ляжуть.
Візьмуть сини на душу гріх убивства –
У Бога матері гріхи їхні відмолять.
...Так вже у світі звіку повелося:
За Правду часом слід життя віддати.
Але страшніше навіть смерті рідних –
Коли пітьма над світом гору візьме.
2022-03-07
5.
Не оплаче їх мати, і місця не знатиме, де
Повкидають кістки безіменні до братської ями.
Так бува із усяким, з мечем хто до ближнього йде,
Хто облуднику вірить, не маючи власної тями.
2022-03-07