Хвилини не хапаю на шляху,
Не думаю про тебе я ночами!
Мені зосталось дух перевести
І звикнутись з чужими рубежами.
Циклічні, монотонні мої дні
І не сховатися за білим тим туманом.
Я не шукаю більше твої очі в далині!
І не дістати мене всім твоїм капканам!
Дотлівшому не буде дано шанс!
Не птаха Фенікс - ні один із нас...
Із попелу нам точно не піднятись!
Дотлівшому не буде дано шанс!
Минулому не треба повертатись!
Я більше не ловлю тої руки,
Про тебе не розказують вже струни.
І залишалося останнє віднести,
Щоб коло більш ніколи не замкнули!
Надійно, твердо на цій глибині!
Кермо віддам самообманам:
Я не шукаю більше твої очі в далині!
І не дістати мене всім твоїм капканам!
