Колись я писала вірші, і досить багато. Вони лилися самі і я не знаю, звідки бралися. Певно, з самого серця. А зараз народжуються раз на рік, і зовсім невеселі. Можливо тому, що серце не здатне зараз на більше...
Ось моє серце ❤️.
Воно б'ється, плаче і знову б'ється.
Намагається радіти життю, але то не завжди вдається.
Бо воно розкидане по Землі великими і малими шматками.
Бо воно має дві, а насправді - жодної мами.
Бо мій старший син десь в Європі, середній боронить мою Україну.
Мала онучка-Марічка, що має 5 років -
В далекій Америці вивчає свою солов'їну.
Молодший, підліток, чинячи спротив, якось вивчає німецьку.
І згадує, як у 5 своїх років катався на роликах по Донецьку.
Ще є шматок в Маріуполі, два роки життя i найкраща команда мрії. Тоді вже була війна, але трималося місто Марії.
Ось моє сердце ❤️, воно розірване, але гоже, лише дивись... Тільки скажи мені, Боже, чи стане цілим воно колись?
Серпень 2023