Світ жорстокий належить не Богу,
Тут лише його діти живуть,
Що самі обирають дорогу
І від Нього/ до Нього ідуть
І у кожного є своє серце
Дуже різної величини,
Їх діяння — то їхні люстерця,
Розмір серця транслюють вони.
Добре серце — чеснот генератор,
Та якщо цих замало ознак,
То іще один є індикатор,
Твого тіла незримий вожак.
І свята її вартість безцінна,
А буває не варта й гроша...
Взагалі вона чиста первинно
То ж почесне ім'я їй — Душа.
Та одразу зазначити мушу,
Що на обітованній землі
І живі гублять серце і душу,
Й топлять всіх за собою в імлі.
То ж пильнуй, щоб такою не стати,
Збережи, пронеси чистоту.
Все, вже час тобі, донечко спати,
А мені помолитись за ту,
Що блукає все поміж, по краю...
І за цю, що всередині теж,
Ще за тих, про чиї забуваю...
Всім, за правильний бік наших меж.
