У вас цвітуть петунії, в наших немає балкону
У вас без айфону буря, в нас хлопцю рятують ногу
У ваших Кобзон на повторі. У нас крізь тривогу Калина
Ви ґвалтуєте долі , а ми захищаєм країну.
Ваші діти співають Катюшу, а наші клянуть ракети
У нас болить Маріуполь, а вам би нас всіх роздерти.
За кожну невинну душу, за кожну скалічену долю
Я вас проклинати мушу, я вам не пробачу ніколи.
За те, що себе називали тим братнім світлим народом,
А потім з градів вбивали, пекли крізь фосфорні бомби.
Ненавиджу вашу мову, огидна московська пляма.
Для нас “Ніколи знову”, для вас “повторить надо”.
Скільки вас проросло лободою, стільки ж вас не чекають додому.
Ви згниєте від нашого болю, захлибнетесь своєю бідою.
Вас і самих не існує, тільки “Первый канал вещает”
За своє ми щодня воюєм, ваше вам через Груз відправляєм.
Біля Харкова цвітуть маки, зеленіє посіяне жито.
Ми живемо,як вчила мати, крізь вогонь, смерті й ракети.
Перемога за нами й за Богом. Наша доля цвіте в вишиванках.
Нехай стане світла дорога. Щоб почули про Мир на світанку.
Це те, що у кожного з нас зараз в душі.. Іноді такого начитаєшся в коментарях, що розум не хоче приймати.. Тоді заспокоюю себе: "То не люди пишуть, а проплачені тролі.."
Супер! 
