Там, з дитячих літ,
небо, Ти мій світ,
Радісним мені – в пам'ять.
Світанкова рань,
променів пора,
Що любов-життя – знаю...
Де казкова даль –
покажи Грааль,
У життя поклич вічне;
З тих святих часів
в первісній красі,
Зазвучи в мені, пісне.
Заспокой грозу
і струси сльозу,
Із дерев моїх весен;
Вітром приголуб,
мов би наяву,
Мудрість сивих днів, бесід...
Сонячний цей день,
обігрій мене,
Зазирни в мою Душу,
Я чи не твій друг,
радості дай пруг –
Говорити вдвох мушу...
Бути в цім житті,
небо у Христі,
Лиш з Тобою у вірі –
Посміхнись мені
в краплі на листі
Ніжних і земних лілій.
Там, з дитячих літ,
небо, Ти мій світ
І в душі моїй – совість.
Світанкова рань,
променів пора,
Ти мого життя – повість...
23.10.1998 р.
Не віриться, що вірш написаний майже 24 роки тому, ні на йоту не втратив своєї актуальності!
