=+=
у Смерті чорнильний голос
шкіра бліда: пергамент
що, якщо світ лиш полоз
сплутаний під ногами?
шепоти: смерть не любить
пильних і одиноких
брешуть, зазви́чай, люди
черстві брати Піноккіо.
пензель торкає плавно
губи – як смак лимона
так, Смерть живе без планів
притримується канону.
ллються плітки – ковтаємо:
у Смерті тепер художник
не бійся, не бійсь, питай мене
- хоч раз намалюю?
- можна.
-=-=-=-
впевнені рухи й бачення
в Майстра. без недоречности.
Смерте моя, він навчений
бути господарем не́чисті.
