Боги людські дрібні й маленькі -
Самі погляньте хоч куди:
У всьому світі, навіть в неньці -
Нема у світі більш біди.
Оці недопалки й огризки
Вдають себе, що пуп Землі,
Проте, ті, їх мишині мізки
Задля великого малі...
_______________________
З чужого, підлого й лихого,
В якого пейси замість чуба,
Обрали нам нового Бога
Застава й гроші — людства згуба.
Знов Бені зірка запалала
На українському Олімпі,
І ще завзятіше вже крала
Бо не місцева ще й у кіпі.
На будівництво і дороги,
На “ковід”, маски і війну...
Крадуть на все, на що є змоги
І на коня, і на куму...
Душа крадія, як короста,
Які святі — такі й Боги...
Бо байдуже якого зросту,
Якщо у совісті борги.
______________________
Як тільки-но у крісло сіло,
Хоч би й опудало, — цабе!
Їм до людей немає діла
Й часу немає - бо гребе.
Глянь на оточення у Бога,
Враз зрозуміло стане - ці:
Безсовісні, дурні, убогі
Стають у справжній їх красі.
Десь є величніші Олімпи,
Як і у Греції є свій.
У нас калина, вишні, липи,
Але Богів чіпать — не смій!
Богам - хай буде їхня шана,
А людям лишу свою думу
Проте як Зевс був у Омані -
В житті доволі сміху й суму.
________________________
Пацан сказав — пацан зробив!
Бог Зевс — не шлепер на вокзалі
“У очі зазирнути хтів...”
(Хоч що про те і не казали).
Зевс хутко в сутінках зібрався,
Вдягнувши чоботи й жупан,
Ще й поясом підперезався -
Немов на ринок іде пан.
Бриля насунувши на лоба,
Велику люльку прихопив,
Сулію взяв — якщо хвороба,
Хоча багато Він не пив.
Куди ж зібрався, неборака?
- Поїду нишком за кордон!
Політика смердить, як *** -
Покликав в гості Посейдон.
Як запорожець за Дунаєм -
“Тепер я турок — не козак!”
Яка різниця? Ми — “рішаєм...”
Казав йому москаль Єрмак.
Отой Єрмак — такий пройдоха -
Учився в нього навіть Біс.
І хоч на пику — справжня льоха
За тим в Оман його повіз.
Спочатку все було чудово:
Омари, суші і вино,
Але дійшла до суті мова -
Зевс зрозумів: діла — лайно.
Бог Посейдон, нащадок ката,
Без тризубу — шматок лайна.
Зевс мав віддати чин і хату...
Як не віддасть — буде війна!
Згоріли тин — горіть і дрова...
Горіли очі — Зевс забздів.
Щоб не пусті лунали слова -
Бог Посейдон літак ізбив.
Отут Зевс справді обісцявся -
Тече по литках жовта кров...
Усе зробити обіцявся,
Аби ж то дружба і любов!
Додому з мокрими штанами,
Згубивши люльку і бриля,
Без рушників і з гарбузами
Як сват казав: така херня!
А що робити? Що робити? -
Додому Зевс ледве дійшов
Дружина плаче, плачуть діти.
Немає слів, немає мов.
________________________
Лікує лікар-час всі рани:
Геть із очей! І з серця — теж...
Дурних Богів і їх баранів,
В кого грошей не має меж.
________________________
Бог Посейдон аж скаженіє:
Зевс обіцяв, та не зробив!
Магічний тризуб — його мрію
Зевс не віддав, а надурив.
Пробачити це неможливо,
Забути просто — аж ніяк!
Тож відповідь одну наживо
Підказує шпигун-Єрмак:
Збери із орків цілу лаву
І захопи богів Олімп,
Як тризуб маєш — сила й слава
То не корона, а то — німб!
- А що як Зевс кудись втече
І тризуб забере з собою?
- Нехай тебе це не пече...
Готуй війська свої до бою.
Я попіклуюсь щоб не втік,
А щоб прилюдно на Майдані
Він особисто рік у рік
На твою честь різав баранів.
І не вагайся ні на мить
Між всіх богів, у всіх кордонах
В віках велично хай горить
Безсмертна слава Посейдона!
Розправив плечі Посейдон:
Та орків тих в мене — як гною!
Кадиров впав у ноги: Дон!
Ми тризуб заберем війною.
Засяяв німб над головою
В думках лунало: Бог - це я!
- Але це не назвем війною.
Це буде - ОПЕРАЦІЯ!
І світу буде не так лячно,
І ненці - ми не вороги,
А “захист всіх рідкоязичних”,
Прийме Олімп і всі Боги.
__________________________
Уранці, все як по канонах,
Неначе Каїн, з трьох сторін,
Переступив усі кордони,
Орда котились на Олімп.
Мечі ближчали в світлі ночі
Ненависть сіє навкруги
Смерть посміхалась просто в очі
Зросивши кровʼю ці луги.
Чекав розплату Зевс понуро -
Згадав обіцянки й Оман,
Єрмак, який з родини щУра,
Гриз нігті, Тору і Коран.
На час приходу Посейдона:
Готують орки свій парад,
Не примирилася Юнона -
Готує їм пекельний чад...
Немов в бою проти титанів,
Богиня Ніка зі щитом
В сміття полетіли всі плани
І Посейдон з його щуром!
Дружина Гея Посейдона,
Що була Хаосу сестра,
Не знали орки ще про дрони
Та й зброя їх була стара.
Антей небачену мав силу,
Геракл його все ж переміг,
Орда знайшла свою могилу,
У Борисфена ворог ліг.
Спитайте: далі що то буде?
Без тризуба "Воно" — ніщо.
В сусіда краде підла гнида:
Навіть історію й борща.
___________________________
Міфи досі живі і безсмертні
То наука, а не натяки на щось.
Лиш в російській мові вони мертві
Там де що російське — маєм ось:
Маємо війну, брехливу владу,
В спадок, що лишилась від совка,
Доки не здолаємо їх разом
Будемо смоктати огірка.
Кожен українець — син Геракла,
Чи потрібні нам чужі Боги?
Бо який не був би вищий заклад
Родить лиш залежність і борги.
Не питання про національність -
Підлих і продажних волоцюг.
Війни, кризи — безвідповідальність
“Богообраних” і ненародних слуг.
Міфи вчать. Релігії — нас дурять,
Що боги безгрішні і святі...
Прочитайте і розвійте дурість:
Міфи не порожні та пусті.
Міф живий і пишеться сьогодні:
Пишеться і нами, і про нас.
Пишеться для тих, хто знань тих годні -
Перед ним схиляється сам Час.
Кануть в Літу образи героїв,
Лишить міф їм дяку чи ганьбу,
Лишиться Вкраїна — земля воїв,
Слава про їх чесну боротьбу.
Тризуб — то наш герб, Нептуна мрія
Прапор — небо синє і лани
І пишу вам, маючи надію,
Що ви гідні дочки і сини.
Із глибин віків тече й до нині
Річка часу, що розкаже вам -
Найдорожче: Слава — Україні!
Смерть даруйте вашим ворогам!
