Музика твого подиху –
Чиста мелодія неба…
Стукає серце від подиву.
Більшого майже не треба.
Жовті тополі гойдаються,
Входить тихесенько осінь…
Що ж від весни залишається?
Нам невідомо й досі…
Поруч нам буде затишно,
Стукає серце тихо…
Все віддаю ,без залишку .
Стогне, вмираючи, пиха.
Пошепки ніч, як на сповіді,
Каже свої таємниці.
Складно утримати спогади
В стомлених крилах синиці.
Вітер мене питається,
Вітер чомусь хвилюється.
Серце ж не озивається,
Небом рожевим милується.
Музика твого подиху -
Чиста мелодія неба.
Стукає серце від подиву,
Більшого майже не треба.
Поруч на тепло й затишно :
Я, зорепад та осінь.
Все віддала, без залишку.
Серце втомилось. Досить.
