Остап Сливинский. Не бойтесь, война не передаётся слюной…
Не бойтесь, война не передаётся слюной,
даже кровью не передаётся, что удивительно.
Нашу одежду достаточно постирать и развесить снаружи.
С нами не обязательно молчать, мы поддержим
разговор о музыке и винах, о долгих
вечеринках на пляже, это нас не обидит. Молчание
не обезвреживает, не оправдывает, не смягчает.
Я знаю, что вас тревожит: у нас было всё слишком
похожим на ваше.
Пусть мы будем пришельцами из зеркала.
Ваши защитные заклятия
мы записали кириллицей – там всё наоборот, и поэтому
мы вызвали беса вместо того, чтоб отвадить.
Или пусть будем, как подростки, что на одолженном у вас
автомобиле заехали, куда не надо.
Пусть: мы не хотим вас ещё больше огорчать.
Мы умоемся воздухом из пустого крана,
выпьем тень от бутылки. Поделимся
одним быстрорастворимым сном.
А утром напишем всё в обратную сторону, подберём
каждый шарик ртути с пола вашего доброго дома
– и вернёмся.
(Перевод с украинского)
* * *
Не бійтеся, війна не передається слиною,
навіть кров’ю не передається, що дивно.
Наш одяг досить попрати і надворі розвісити.
З нами не обов’язково мовчати, ми підтримаємо
розмову про музику й вина, про довгі
вечірки на пляжі, це нас не образить. Мовчання
не знешкоджує, не виправдовує, не уласкавлює.
Я знаю, що вас бентежить: у нас все було надто
схоже до вашого.
Тож хай ми будемо прибульцями з дзеркала.
Ваші оборонні закляття
ми записали кирилицею, де все навпаки, і тому
ми накликали біса, замість його віднадити.
Або хай будемо, ніби підлітки, що позиченою у вас
автівкою заїхали, куди не треба.
Хай: ми не хочемо вас ще більше засмучувати.
Ми вмиємося повітрям із порожнього крану,
вип’ємо тінь від пляшки. Поділимося
одним швидкорозчинним сном.
А вранці напишемо все назад, визбираємо
кожну кульку ртуті з підлоги вашого доброго дому
— і повернемось.
