А небо у сутінках сіяло мжею,
Краплинки у ро́змах* з очей журних хляпали.
І саме в цей час за тонкою межею
Безмовність моя з порожнечею плакали.
Той внутрішній плюскіт відновлював форми
Енергій, сприяють які трансформації,
Там, де роз'ятри́лися* зовнішні шторми,
Що створюють згубні для світу вібрації...
А небо у сутінках сіяло мжею,
Убогі думки покривалися мрякою.
І саме в цей час за тонкою межею
До Бога душа відгукнулася дякою
За те, що тримає сполоханий простір –
Усю широчінь оповитої сутності,
Де зайві емоції здійснюють постріл
В самісіньке серце, що сповнене млосності...
28.11.2022
*РО́ЗМАХ - (перен.) широкий простір, на якому що-небудь розкинулося; широчінь.
*РОЗ'Я́ТРИ́ТИСЯ - (у цьому випадку) спричинятися до сильнішого, інтенсивнішого прояву.
Приспів до пісні:
У загальних цятка́х етюду
Забагато імжи та бруду.
Де зростає журба мов ряска,
Атмосфера просякла наскрізь
Щемним плачем простого люду.
16.10.2024
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
