Народжена в країні, якої вже немає… (частина перша)
Народжена в країні,
Якої вже немає,
Гадаю, що не буде,
Напевно, на вікИ.
А думка мимоволі
У спогади пірнає,
Вихоплюючи звідти
Минулого шматки.
Ось я, мала дитина,
В бабусі біля хати
Сиджу. Навколо мене
Залитий сонцем світ.
А десь, в Кіровограді,
Працюють батько й мати
І дуже потерпають
Від злигоднів і бід.
Завод. Ранковий холод
У душу проникає.
Сумна, невтішна юність.
Важкий фізичний труд.
Увечері навчання.
Повільно час минає.
Мене не полишають
Думки про інститут.
В Радянському Союзі
Життя котилось далі.
Красивою картинка
Для телека була.
Всі, хто біля "Корита",
Одержують медалі,
А ті, хто "з підворітні"...
В них доля, певно, зла.
В країні "перестройка",
А може, перестрілка.
Одні грабують інших.
Система йде на злом.
А я працюю в школі.
Життя проходить стрімко.
Що з того? Я нарешті
Отримала диплом.
Не встигла глипнуть оком,
Як старість підкотилась.
Змінилася країна
І влада вже не та.
Кудись пропала "Совість"
І з нею "Честь" поділась.
Епоха зараз інша.
Незмінна Глупота.
