Останні сльози висушив клинками,
Вузлами біль останню придушив,
І порожнечу охопив руками,
Несамовитим криком заглушив
Там нескінченна народилася пустеля,
Безкрайня самота поміж людей,
Згасаючих свічок пустих костелів,
Зірок, що не знайшли своїх ночей
А з того боку крига із вітрами,
Загублений ковчег й довіку світ,
Коли зустрінеться пустеля зі снігами,
Ти знайдеш серця власний оберіг
