Рідна мово, мово наша рідна!
Ти була так близько, втім далеко,
Наче й поряд, та тебе не видно,
Чутно тільки як летить лелека.
Рідна, я в тобі знайду розраду,
Вкотре я поплачу на твоїм плечі.
Ох, яке ж це щастя, підібрати
До твоїх розкóшів чарівні ключі.
Мово наша рідна, рідна мово!
Обійми́ мене, словами приголуб,
Подаруй з лози пахуче гроно —
Оберіг від всіх небажаних розлук.
Мово, найрідніша та єдина,
Зáвжди квітни. І щомиті звеселяй
Кожну матір, доньку, батька, сина
Та чудовий український край.
