Казали колись старі люди:
Любіться сьогодні, бо завтра
Може вже більше не бути...
Не втратьте любові задарма.
У відповідь їм говорили:
Куди поспішати, старенькі?
Ще зовсім віка не прожили!
Надто іще молоденькі!
Чекали, літа марнували,
Летіли за вітром скажено,
Та й проти летіли, не знали,
Що дні пролітають даремно.
В любові бо справжнє спасіння,
Ніхто цього їм не відкриє...
Коли вже наступить прозріння..
То скроня збоків посивіє..
Прийде лиш тоді розуміння,
Що може старенькі і праві -
Кохання - то серця спасіння!
І Божого світла оправа!