Коти зістрибують з руки
Й біжать по блíднім тілі.
Я тихо вчитуюсь в рядки
Лавкрафтовської гнилі.
Медові очі рв'яно ждуть
Вечірнього цілунку.
Куди серця нас заведуть,
Жадаючи рятунку?
Впаду в обійми твоїх рук
Та в них і розчинюся.
Твій голос найніжніший звук.
Сьогодні? Залишу́ся.
Ти кажеш про свої труди.
Я слухаю з балкону,
Вдихаючи легкі сліди
Твого одеколону.
Цілую в темряві вуста
Маленького зізнання,
Та сподіваюсь, що була
Найперша і остання.
