Ще вчора сонечко було -
Своїм теплом нас розвезло,
Сьогодні - сиро й вітрюган
Такий устроїв балаган
Шматує, рве на всі боки,
Наче сказився... То, навпаки -
Притихне, бо наробив шкоди...
Хоч плач, хоч вий в таку погоду!
Ходити як? Під ногами чавка...
Собака, й той сидить - не гавкне,
Людина бреде, неначе слон,
Що поник з опущеним хвостом.
Із неба сипле мокротою:
Хоч вий, хоч гавкай самотою!
Чого мінливий настрій твій?
А я – хоч падай, а хоч стій…
Боюсь ногою крок ступити -
Щоб, на льоду не розвалитись…
Ох і зима! Норов міняє:
То з ласкою, то замітає,
Так, що не видно під ногами
Твердь землі, чи лід, чи ями...
Невже у тебе, як в людини,
Бувають радісні хвилини,
А в основному – глухомань:
Хоч стій, хоч падай, а хоч встань,
Або бреди, немов той слон,
З мокрим опущеним хвостом,
Бо сонця й радості нема ...
Якась причудлива зима!
В.Ф.- 09. 02. 2023
У кожної пори свої причуди! Богу дякувати, що хоч не така холодна! Та скоро постукає весна і принесе красу вона! Дай Боже, щоб зкінчилася війна! Натхнення Вам дорога Вірочко та сонячного настрою!
Чудовий віршш!
Хоч зима і гонориста...
Часом розсипа намиста
Хай невдало,та,як може...
Ми хоч й сваримось-так негоже...
Та завжди, в неї справи свої
Мабуть,як й настрої твої
Дякую, Вірочко! Дуже сподобався вірш!