Поету-партизану Миколі Шпакові присвячую
Знов цвітуть у Липках липи,
Дрізд з верхів’їв гомонить.
Дужих віт протяжні скрипи
Линуть з вітром у блакить.
В пишних кетягах калина,
Скрізь волошки голубі...
Лиш старесенька хатина
Поряд хилиться в журбі.
Щемно згадує минуле,
Й все спливають з глибини
Вже угрузлі в часу мулі
Днини давньої війни.
В пору ту гатили танки
Й рвали небо літаки.
Кров’ю барвилися ранки,
Крились попелом стежки.
Ворог сунув без упину,
Наче та отруйна цвіль.
Ширив гибель та руїну,
Нісши в сім’ї страх і біль.
Гнав людей у рабські пута,
Хліб зі столу підло гріб –
Кожен встиг в селі відчути
Жахи тих сутужних діб...
Тож на захист свого краю
Йшли в запілля всі, хто міг.
Дім змінив їм запуст гаю,
Честь і гнів збратали всіх.
Хтось лише закінчив школу,
Хтось не раз точив багнет.
Вів загін той Шпак Микола,
Вже прославлений поет.
Тут в просторах неозорих
Він зростав під стугін трав,
В тіні лип брунатнокорих
Перші рими підібрав.
Ця земля давала сили
Для його дзвінких пісень,
Що піднесено хвалили
Всякий повний щастя день.
Та тепер він з автоматом –
Враз перо і штик злучив.
Ринувсь бити супостата
Й гнати із квітучих нив.
Вдома так лишив дружину
Й трьох маленьких діточок.
Дав присягу Батьківщині –
Краю пралісів й річок.
Встиг за рік зазнать багато:
Виїзд, битви і полон,
Та продовжував змагатись
За свободу та закон.
Разом з друзями в ватазі
Мужньо захищав нарід,
Втім гестапівські зарази
Вийшли на героїв слід.
Грізний час настав в окрузі:
Час облав, арештів, страт.
Дні тяглися у напрузі,
Синь затьмарив сірий чад.
Вже бійці не мали змогу
Бути в рідному селі,
Тож зібрались ген в дорогу,
Наче в ирій журавлі.
Тужно вирішив Микола,
Перед тим, як йти у путь,
Лиш осмеркнеться навколо,
До родини зазирнуть.
Потайки пробрався в Липки –
Ліз крізь терни й будяки.
Спотиньга постукав в шибку
Дому, де жили батьки.
Тихо виглянула мати
І нестямилась в ту ж мить:
Любий син вернувсь до хати
Й під вікном живий стоїть!..
Двері хутко відчинила,
Каже радісно: «Проходь!
Скільки ж днів я промолила,
Щоб вберіг тебе Господь!
Скільки ж я ночей не спала,
Ждала хоч найменшу вість.
Ой, пролила сліз немало
Й досі острах серце їсть!..»
Щасно обійняла сина,
Кличе за накритий стіл,
Та йому не до гостини –
Мовчки вгледівся на піл.
Поглядом обвів всі речі,
Неньку у вбранні старім
І, піднявши сильні плечі,
Мовив голосом міцним:
«Я заскочив попрощатись,
Маєм рушити з села.
Неможливо тут лишатись:
Скрізь загроза залягла.
Німців лють на нас безкрая,
Йдем в нерівному бою,
Ще й повсюди обіцяють
Гріш за голову мою...»
Стала матір плакать знову:
«Милий мій, прошу, лишись!..»
Втім юнак продовжив мову,
Гордо звівши зір увись:
«Вже належу я Вітчизні,
Більше, мамо, я не Ваш!..
Мов сестра ця доля грізна,
Брат – набитий патронташ.
Мушу битися хоробро,
Щоб з ярма звільнити край.
І повір: все буде добре!
Ще вернуся, лиш чекай!..»
Вийшов обережно з хати,
Зник в серпанку темноти.
День у день чекала мати
На новини чи листи.
Дні в роки сплили спокволу,
Не одна стекла зима.
Ждала все з війни Миколу,
Вірила, що не дарма...
Втім нікому вже не дано
Стріть було героя знов:
Втихла пісня партизана
Десь у затиску оков.
Пси згасили жар у грудях,
Та живе його ім’я –
Не забули добрі люди
Й вільні небо та земля.
І понині лине скрипом
Про звитяжця шир’ю спів,
Що сумливо сіють липи,
Свідки тих важких часів.
ХІІ.22 р.
Наче в ирій журавлі. Пропущена буква В. Але в вирій
тугувато читається. Як у вирій ...?
Перед тим, як йти у путь - як йти - теж туго
Перед тим, як рушить в путь - ?
Любий син вернувсь до хати - вернувсь коротке
дієслово. Повернувся син до хати - ?
Вибачаюся за втручання. З повагою!
Ярославко відповів на коментар Шарм, 20.03.2023 - 21:43
Дякую за прочитання і поради, таке ціную! Слово "ирій"/"ірій" - це самостійне слово з Житомирщини, до речі, єдине слово на "и", яке я десь використовував. Другу примітку врахую, підправив. "Вернувсь" залишу, позаяк не бачу в ньому нічого проблемного, та й при зміні зіб'ється ритм рядка (наголос на 1-ий склад 1-го слова)
Шарм відповів на коментар Прозектор, 20.03.2023 - 21:50
Не знав про таке слово, а короткі дієслова потрібно не
вживати, бо це неправильно і в хореї не важливо б'є на перший склад
чи ні. Хай починається з третього... до речі:
Неможливо тут лишатись - Ваш рядок
Ярославко відповів на коментар Шарм, 20.03.2023 - 22:00
Вперше про таке чую, особливо враховуючи, що форми -ся/сь завжди однаково використовувались письменниками та поетами. Щодо того рядка, то він непарний - у творі є не один подібний. В будь-якому випадку вдячний за увагу до твору
Шарм відповів на коментар Прозектор, 20.03.2023 - 22:12
Так, погуглив, правда Ваша, Просто мені таке писали в рецензії
і я Вам здуру написав. Ще чим цікавий вжиток, що перед приголосною
СЯ: дізнався в... перед голосною СЬ: дізнавсь у...
Ярославко відповів на коментар Шарм, 20.03.2023 - 22:23
По суті, так, це ще я зі школи пам'ятаю, але ж поезія - штука, де деякі подібні моменти відходять на другий план. Для мене головні критерії: зміст, ритм і рима. Слова використовую питомо українські, літературні, не надто примітивні. Деякі ж моменти взагалі в свої твори не допускаю. Скажімо, форми "флейтист гра", "дрізд співа", "сонце сіда" і т.п. - для сьогодення майже архаїчні, але ще часто на них натикаюся. Бачив навіть раз двоїну)
Шарм відповів на коментар Прозектор, 20.03.2023 - 22:35
Ну да: масло масляне бува й таке
Доброї ночі!
Ярославко відповів на коментар Шарм, 20.03.2023 - 22:37
Полностью согласна с Вами!
Знаю ,что смерти нет,а забывать живых,просто не видимых временно(пока здесь находимся) нельзя!!!
Любовь - вечна! Она не проходит,потому что ЛЮБОВЬ!
Мирного и благословенного дня!
Гідна присвята поету-партизану, патріоту рідної землі. 
бува й таке 
