Іде життя, мина життя,
Тече, неначе річка,
Кудись вперед, у майбуття.
За днем приходить нічка,
А після неї надає
Початок дню новому
Те сонце, що в нас устає
На небі голубому.
Як день проходить, знову ніч
Приходить, наступає.
Наступний день іде навстріч,
Коли та ніч минає.
Й минають дні за днями так
І ночі за ночами,
І не змінити нам, однак,
Того разо́м із вами.
Якби й хотілось, не змінить,
Бо час нам повернути
Чи то пришвидшить хоч на мить
Не вдасться, ні, не бути
Тому. Хоч, хтозна до пуття.
Колись, в майбутнім, може,
Машину часу хтось в життя
Таки втілити зможе,
Бо ж ніде правди тут таїть.
На те й вона існує,
Адже суспільство не стоїть
На місці, а прямує,
У розвитку вперед іде,
Нове щось винаходить,
Й хто зна, що далі віднайде́.
Аби лиш не нашкодить.
Євген Ковальчук, 01. 04. 2020
