*****
Думки у розумі своїм,
Мов зерна, відбираю
І місце відповідне їм
Усім я вибираю,
Думки, що є і що були,
Щоб наче ті лілеї,
З них згодом пишно проросли
Прекраснії ідеї
У душах та серцях людей,
Яким їх направляю,
Мов мати рідних тих дітей,
У шлях той відправляю
У вигляді своїх віршíв,
В які їх укладаю,
Народжені з тих почуттів
І дум, які я маю,
Тому що в розумі моїм
І у душі теж, звісно,
Набридло вже тулитись їм,
Адже в них надто тісно.
Тож прагнуть вирватись вони,
Неначе птах, на волю,
Щоб їхні золотії сни
Ввійшли в людськую долю
Без жодного вже вороття,
Щоб в горі не тужити,
Втілили люди їх в життя
З метою краще жити,
Щоб жити так, як кожен з нас
Того найбільш бажає,
Та доти не надійде час
Той, доки не пізнає
Людина світу й власну суть,
Для чого в світ родилась,
Куди веде життя та путь,
Яка вдаль простелилась.
Євген Ковальчук, 22. 04. 2020
