Тобі... хоча з тобою ми на ВИ.
Тобі - палаюча... і не від мене.
Так вабить полум'я твоє,
І я метеликом лечу,
Щоб доторкнутись до душі,
І запалати від бажання,
І покохати... як востаннє,
А може вперше у житті.
Або хоча б навчитися згорати,
Приходити у снах, злітати...
Не знаю я твоїх очей,
Я відчуваю тебе поряд.
Я взагалі тебе не знаю,
І тільки музика твоїх вірші́в,
Твій водоспад рядків із слів,
Катренів, рим у ритмі
Лунає знов і знов в моїй уяві.
Під них і сніг кружляє в танці,
І вітер солодко співає,
І сонечко всміхається завжди.
Тобі мої вітання й побажання.
Тобі... мій водоспад вірші́в,
Що вміє так кохати,
Тобі... чарівна фея у вогні..
Закохана, замріяна у сні...
Чудова лірика кохання! Слова багато значать у житті! Коли в них є світло й ніжність,то ніби ключ від серця,від душі.Пізнать людину сприяє поетичність. Щастя ЛГ! Дякую!