Іду дорогою життя
В незвідане я майбуття.
Іду я нею кожну мить,
Допоки серця стук звучить.
На щастя чи то на біду,
Лише вперед я нею йду.
Назад, якби я й захотів,
Піти б, звичайно, не зумів,
Лише у спогадах, в думках,
У мріях чи, можливо, в снах.
Раніш чи то пізніш прийти
В майбутнє я так, як і ти,
Не можу також повсякчас,
Лише, коли настане час
Його. Та йду вперед я, йду,
Й до нього, звісно, теж дійду́.
А що на мене в нім чека –
Щаслива доля чи гірка,
Не знаю, невідомо, ні,
Але усе ж у глибині
Душі палким вогнем горить
Надія світла кожну мить,
Що світлу долю стріну я,
Що люба доленька моя
Всміхнеться радісно мені,
Пошле удалі, втішні дні
І ночі, й місяці, й роки…
Пошле мені їх залюбки.
Та ніде правдоньки дівать.
Для цього треба працювать.
Євген Ковальчук, 09. 05. 2020
