В житті розумні, чи брехливі?
Нахабні в діях, чи сміливі?
Ми з малку вчимося брехні
І кожен грає роль всі дні.
В дитинстві граємо в дорослих,
Вдаєм у школі ми розумних,
У вільний час ми Казанови,
Боксери, співаки, актори.
У мріях граєм суперменів,
Непереможених спортсменів,
Дорослими кохання, щастя,
В подружжі сильні почуття.
Вдаєм ми ввічливість з батьками,
Авторитетність з дітлахами,
В роботі віддані лакеї,
В житті ми граємось у мрії.
А справжність де вона? Де ці́лі?
І до добра прагнення зрі́лі?...
Можливо ми пограєм в душу?...
Чи пожартуємо у віру?
Колись мине все з опери,
Колись набриднуть джокери,
Ці темні лицарі, невдахи,
Агресія, погрози, жа́хи.
Колись Вам ха́йпити набридне,
Все пі́де це з життя огидне,
Зітруться ролі за хвилину,
Та мрії зникнуть з лайків в піну.
Актор втече, а ти один
Залишишся без одежин.
Спинитись треба далі грати,
Театру ролі ці віддати.
Попереду життя у нас,
І слід пройти його без жалю,
Щоб хтось колись і не з печаллю
Наважився зіграти Вас.
Саме так, і пройти його треба ще і з честю, не йти на поводу чужої гри. Бо інколи буває краще, як говорив ще Омар Хайям "краще одному, ніж з ким попало". Але зараз всі повинні бути згуртованими, як "один за всіх, і всі за одного", аби і перемогти тих ворожих акторів у підступних масках на сцені життя. З повагою.
