Продовження (епізод 5)
СЕРЦЕ ЗІТКАНЕ З ВОГНЮ
Померли всі в трикутнику любовнім.
Товариш горя не зумів стерпіть:
"Сідай в літак, любове, там красОти невимовні!"
Гора по курсу. Зіткнення. Двигун почав диміть!
Земля зустріла вже підбиту птаху.
Товариш мертвий, а Вона жива
Він вихватив з вогню криваву сіромаху.
Збідований несе... Трапляються ж дива!
Вона приречена, пита про чоловіка.
"Так, витягнув. Звичайно ж, так, живий!"
"Я знаю, мертвий він, слова твої - то втіха.
Та і для мене не настане день новий... "
"Ти житимеш! Мене ти чуєш?", -
Він витер кров, стікаючу по шиї, -
"Наперсток носиш, ти дарунок мій шануєш?"
"Тебе кохала я, кохаю і донині"
Промовила й стулилися повіки...
"Живи, живи, для нас ти маєш жити!"
Обвисли руки, у руслі кров зупинена навіки
"Без тебе, люба, я душею буду скніти!"
Поцілував чоло і впадину яремну.
Зібрався духом і поніс її в літак.
Мотор! Піке! Кінець стражданням щемний!
Мов й не було нічого і ніяк.
Багаття згасло, втратило свідомість.
Вже не зустріне сонцеликий день.
Зблідло згорьоване поліно, а натомність
Запіє вітер чуйний молебень...
Chara Vinna
Вражаюче! Майстерно написаний твір! 
