Солдати не плачуть?
(інтерв’ю медбрата санітарної МТ-ЛБ)
~
«Для куль все одно
ви «Залізні», «Морпехи»...», –
медбрат санітарної
МТЛБехи
утомлений каже,
та плями стирає
зі стін та підлоги,
старанно змиває.
«Що роблю? Запнувся на мить, –
кров змиваю
«двохсотих», «трьохсотих»,
бо кров запах має...»;
Дає інтерв’ю
Валентин неохоче,
соромиться чи
не поранити хоче
з столичного ЗМІ
жінку-кореспондента
приховуючи
найстрашніші моменти:
«Що сталось?
Під обстріл попали. Буває.
На те і війна.
На війні убивають...
Сьогодні ми втратили
двох побратимів,
в яких залишилися
в горі родини...
Ми тут стоїмо
захищаючи своїх, –
країну, людей
у страшному добою...
Солдати не плачуть?
Кліше недолугих!
Буває й таке –
плакав навіть Залужний,
ховаючи друзів.
Від сліз стаєм зліші,
та у мотиваціях
тричі сильніші:
помститися,
вибити ворога навік!
Ні сил, ні життя
не шкодуючи навіть...
Буває, поплачеш
тихенько та далі
в буденність воєнну...
Ні не за медалі
з грошима...
Критерії фронту інакші:
попереду ворог,
за спинами наші».
.
https://www.facebook.com/100080303335714/videos/1662302907568338/
дякую
