Пес у вишиванці*
- Привіт, друзяко песику-гончак.
Це що з тобою нелюди зробили?
А кажуть люди кращі за собак.
Вмирать на сонцепеці залишили?
Якби не скимлив був би не знайшов,
Тобі ж бо сіроманцю пощастило.
Твої боки розятрені у кров,
І бачу, покидають зовсім сили.
Не ворухнеться песик від болю,
Запаленим лиш визирає оком.
Безсилі вуха лежать на землі.
Роздертим у пісок укипів боком.
Із пащі ізвиса спраглий язик
Синюшно-кумачевий, наче віхоть,
Білі ікла, як м'ятний льодяник,
Блищать манливо фосфоричним світлом.
Вуглина око жаріє з-під повік
Несамовито довгжелезним жалем.
Брови сумують крилами шулік,
Ширяючих в блакитнооких далях.
- Мабуть, на острів цей тебе привіз
Той човен, що недавно був забачив,
Ще залишився пом'ятим рогіз.
Безжальний кат, хіба такий заплаче?
Давай попий, друзяко, хоч води...
З Дніпра, другої я зовсім не маю.
Не питимеш, наробиш лиш біди,
Не зчіплюй зуби, пий, браток, благаю!
Обробив рани, все забинтував,
Бинтами послужила вишиванка,
Собака не пручавсь, не завивав,
Тепер лежить, немов козак Іванко.
Неспинний час своїм календарем
Чи йшов, чи біг, а чи тягнувся ниттю.
Бровко оклигав, але тугу-щем
Повісив над Дніпровською блакиттю.
Дививсь на шлях зрадливого човна,
На смерть котрий привіз на дикий острів,
В витті тужливому тонув сповна,
Що роздирає серденько і простір...
Хіба ж збагнуть людині того пса?
Чи ж може осягнути це свідомість?
Незрадлива любов, що не згаса,
Така відплата за людську жорстокість!
19.05.2023
Chara Vinna
Надихнуло оповідання Євгена Гуцала "Полювання з гончим псом"
