В мені стільки вдячності тобІ !
І стільки болю за тебе.......
В ночі, я як дитинка в утробі:
Згортаюсь, плачу, взиваю до Неба.
Стільки питань: навіщо, чому?
Стільки тривоги, нервів і жАху.
Моє серце в ці миті належить тобі одному,
І завмирає від страху.
Душа, навпаки, зростає безмежно -
Аж так, щоб до тебе дістати,
Щоб непомітно і обережно
Тебе від біди захищати.
Я плачу і сльози, як краплі дощу,
Мають живити природу.
Я вию, ридаю, молюсь досхочу,
Взиваю до помочі роду.
Ми сильні, за нами і Правда і Бог,
І всі наші предки завзяті.
Вони досягали своїг Перемог,
Тепер можуть нам помогати!
Тримайся, мій рідний за мене, за них,
За сили природи, за Бога,
За світло, кохання, за духів святих,
І скоро будЕ Перемога!