Закохались три парубки
У одну дівчину,
Вірними їй присягались
Бути до загину.
Кого із них вибирати
Дівчина не знала,
Усі добрі, статні, гарні,
Та їх не кохала.
А любила ж бо іншого,
Який був байдужий
До почуттів тих дівчини,
То ж страждала дуже.
І пішли ті парубоньки
Землю захищати
Та й від посягань ворожих,
Щоби їх прогнати.
Полягли в бою ті хлопці
За свою Вітчизну,
Любили її молодці,
Як і ту дівчину.
На могилах тих героїв
Виросли дерева,
Став один з них осокором,
Другий диво-кленом.
Третій став же явороньком,
Що побіля річки,
А красуня-дівчинонька -
Стрункая смерічка.
Явір, клен та осокір
Ростуть недалеко
І красуня синіх гір
Зелена смерека.
Смуток душу роздирає.. 
Гарна легенда,хоч сумна. 
