Слова - меди́ акацієвих рік,
ховаючи під блиском гнійні струпи,
пливли, як дим пухкий, туди-сюди,
гаспи́дами вповзали під поріг,
а німб тримали міцно чорні круки.
Цнотливо-біла святість напока́з,
долоні простягали гори просфор,
учтиво-підла: "терням боса бігла
устами тамувати біль проказ"...
та губи ці - не лік, а білий фосфор.
Треба ж було Вашому ЛГ так обманутися... Але то чи його вина. Жінка ,як захоче обманути, то зробить це.
Буде надалі обачнішим .
К0ВАЛЬ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук, але ніхто і не обманувався🤷♂ Давно і часто по житті стикався з такими людьми з напускною "святістю", та не міг дібрати слів, щоб висловити якось свою думку про них вербально. А тут якось само взяло і за годину склалось Цей вірш не про те, як мене (бо я не визнаю ті всі міфічні словосполучення типу "ліричний герой" - це якась спроба самому сховатись за маскою "ЛГ") обманула якась жінка. Жіночий образ я тут використав виключно в звʼязку з тим, що описані мною вище люди траплялись на моєму шляху саме жіночого роду (хоча я свідомий того, що і чоловік таких теж вистачає)
К0ВАЛЬ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як завжди- ви в точку Саме про лицемірство в масці "святості" я і хотів написати. Часто з такими людьми стикався особисто, однак ніяк не міг підібрати потрібних слів, щоб висловити це вербально