***
Переходжу проз темні плеса,
як фарбований білим лис,
а за мною - незламний Тесля,
а за мною - правічний ліс.
Полонянка чи подорожня -
вже не знає ні він, ні я.
А зусебіч - багатобожжя
розпинає чиєсь ім'я.
Обпікаюсь об чорні игли
ще чорніших від смути ос!
Дикі яблучка не достигли -
обтрусив навіжений хтось.
Обціловую їхні рани
і стікаю в торішній лист
не осіннім іще туманом,
а за мною ступає лис.
А за мною ступає Тесля.
Розколисує кроки ліс.
Переходжу проз темні плеса
несподівано так - навскіс.
2.07.23 р.