Ой, ти горе-горе,
Хай бездонне море,
Що тече та плине,
Враз тебе поглине,
Щоб ти в нім втопилось,
Щоби не лишилось
Навіть сліду твóго
Жодного лихого.
З вечора до рання,
Зрання до смеркання
Темні ж почування
Й думи без вагання
У серця людини,
В розум, мов зернини,
Сієш без упину,
Щоби ту людину
Низько опустити,
Згнобити, скорити,
Ставши на заваді,
Власній темній владі.
Не для того люди
На землі цій всюди
Якось народились,
Щоб тобі корились,
Маючи нещастя,
Що даєш. Для щастя
Справжнього людського,
Лиш заради нього
Люди ся родили,
Щоб у нім лиш жи́ли.
Євген Ковальчук, 15. 09. 2020
