Схилила очі на його плече
Не вірить у тривалість часу
Він тішить і втішає вже
Вона прощається завчасу
Нема нікого довкруги ніде
Лиш острів майорить невинно
Він каже, що нікуди не піде
І бути сильною таки повинна
А їй би ухопитись в лікоть тут
Чекати пристані чи почекати трохи
В очах завершений маршрут
Які уроки, які там Архілохи
Не радує на суші більш нічо
Лише краплинка із мільярдів
Забити, майже, на все і всьо
Штурмане, скільки нам ярдів?
