Стою, заклавши руки, змін чекаю
За мить по чорно-білій пострибаю
Десь вдалині гуде сирена
По правій він, по лівій Ена
Мчить чорний з передніми прозорими
Від дощику по діагоналі неозорими
Кроками переступає з лівої на праву
Поспішає на поважну свою забаву
За ним мінівен вже на тонах
Неначе два алігатори-тритони
Спокій порушують в обід жваво
Підморгує маячок собі лукаво
Їх хитає за інерцією по спіралі
Летять двоє на захід в далі
В передній на передньому за пасажира
За автомат тримається якийсь транжира
Він обличчя свого не покаже
Всі вузли на дорозі розв'яже
Наче вірний себе охоронець
Гляне на мене кроманьйонець.
