Пелюсточками сипалося щастя,
Цілуючи своєю благодаттю,
Його я таїнство відчула як причастя,
Що вишивало мою долю гладдю.
Від себе я його не відпускаю
Тримаю міцно, ніби диво-птицю,
За щастям до безпам’яті скучаю,
Коли із серця мить не струмениться.
Своє я щастя бережу, лелію,
Люблю медові пахощі його,
В своє солодке щастя щиро вірю,
І мова спільна в нас із ним – арго.