Життя не мед і не гірчиця,
Це - серединка серед них.
Все ж долі треба підкоритись.
Гнітить неспокій днів сумних.
А ми все ж боремось, бо знаєм,
Проходить все і це пройде.
Притишим хід і все чекаєм,
Що день наступний принесе.
Та час омріяний далеко,
Він не спішить чомусь до нас.
Його чекаєм, хоч й нелегко,
Терпіння маєм про запас.
Чекаєм долі подарунки,
Ми їх виглядуєм під час.
З нею не ведемо ми рахунки,
Надіємсь, буде нам ще шанс.
Отак із вечора до рання,
Чогось чекаєм у житті.
І не втрачаєм сподівання...
Не завжди ж жити у біді...
А ми все ж боремось, бо знаєм,
Проходить все і це пройде.
Так і буде, шановна Надюшко! Перемоги час настане! Дякую за гарний твір! Миру Вам і море натхнення!
Дуже гарний вірш! З глибоким мисленням про життя. Душевно, зворушливо. Ми кожного разу прийнявши якусь біду,не покидаємо надії на краще. Дай Боже усім терпіння і злагоди! Миру і любові Вам Надійко!!