Вибивали з нас мову століттями,
Виривали, вбивали, топтали,
Щоб забули, не знали, цуралися,
Щоб з убивцями породичалися.
Їх назвали якимись "братами",
Та були нам століття катами
Від Батурина до Сандормоху
Й Ірпіня у новітню епоху.
Виривають нам серце й тепер,
Щоб вернути у есесесер.
В горлі кісткою мова, та зась!
Не одну вже стерпіла напа́сть,
Те, що вічне, не можна здолати,
Її гордий політ перервати,
Серед мов велелюдного Світу
І Шевченка основ Заповіту!
17.11.2023 р.