Я не прошу, о берег журний,
Прийняти біль, що є в душі –
Як відгук ніжний, надто дальній,
Любові юності кліше.
Журавликів зникає смужка –
Що линуть вдаль, за сплеском дум…
Стікаючий із свічки з воском
Вогонь, що ніс в собі зорю…
Недоторканно, все ж у серці.
Колосся шерех – там в степу,
Де вільним воля жде під сонцем,
Його нам погляд зір сліпить…
І клен старенький близь дороги,
На роздоріжжі тінь дає –
Полин, ромашка, маки Божі,
Всі з нами тихо гомонять…
О берег мій – ковил, де стеле,
Чого не бачив на віку?
З твоїх пастелей в акварелях,
Душею ласку всю зберу…
В'ячеслав Шикалович
22.12.2023 р.
