Чарує полум`я прогрітого каміну,
І пам`ять спогади малює на вікні,
Сплелися тіні від ялинки у картину,
Яка, твою любов нагадує душі.
Вже втихомирилось в нас свято, зникло диво,
Сухе вино чомусь, не в радість для душі,
Співає вітер щось на вулиці журливо,
Мов загубив, у темних хмарах, десь ключі.
Знов на дворі стоїть зимова, зла негода,
Давно в полоні все неприбраних снігів
І впала льодом, на ковзких натертих сходах,
Туга невдячних наших, швидкоплинних днів.
Завмерли, вкотре, десь опівночі колядки,
В поріг кидаючи сніжками, змерзла ніч,
Жене утомлений народ, щоб доспівати,
Своїх пісень різдвяних, під згорання свіч.
На мить зігріється душа ковтком глінтвейну,
В святковій зимній тиші, світ впадає в сон…
Добавлю цедру і корицю в «Ізабеллу»,
Та тихо-тихо проспіваю: Дінь-Дінь-Бом.
ID:
1003219
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.01.2024 10:54:26
© дата внесення змiн: 08.01.2025 11:49:37
автор: Ярослав Ланьо
Вкажіть причину вашої скарги
|
