Серед ночі Київ
Криється туманом.
Розмовляє вітер
З бронзовим Богданом.
"Облітав, я - каже,-
Вулиці всі чисто.
Як змінився Київ,
Це предавнє місто!
Де вітри гуляли,
Там нові квартали,
Жаль,що нині влада,
Не шукає кошти,
Щоби відновити,
Все змогли в нас просто,
І все б стало гарне
Й просто пречудове!!!"
А Богдан зітхає:
"Що там ті квартали...
Нині і кияни
Зовсім інші стали.
Я сто літ на площі:
Днюю і ночую,
Але дуже рідко
Рідну мову чую.
А ще ж і війна йде:
У нас на Донбасі
І звичайно,що на це
Теж кошти потрібні..."
Хіба думав Богдан, що Київ буде таким? Такий правдивий вірш, Валечко!
