Мовчи і заховайся у собі,
Коли немає шансів, перспектив,
Хоч замість співу лиш речитатив.
Зима...бракує часу у добі.
Навчи мене робити все самій,
Усе розкласти рівно в голові.
У снах моїх поснули вартові,
Чатую ніч, гублюся знову в ній.
Тепер я замість них ховаю мить,
Солодку мить, спокійну стережу,
Думки мої ступають за межу,
Кімнату грію серцем - стукотить...
Заснеш, все завтра буде до снаги,
Морозу сила слабшатиме вдень,
Повітря замість диму до легень,
Каблучки плавити у ланцюги.
Долоню сильно стиснути в кулак.
Біля грудей, коли шумлять вітри,
Розквітне ранок зараз. Раз... два... три,
Тримай же камінь-квітку міцно так.
