Коли втрачаємо в житті орієнтир
І в єстві нашім пробуджується
Лютий звір, то - страшно є!
О! Любе серденько моє,
Де сили взяти, щоб
Ворога в собі здолати?
Усі шукаємо в житті свої путі.
Блукаємо, шукаємо й знаходимо.
Ту дорогу знайшли,
Якою до прощення прийшли.
Навчи нас, Господи, прощати
І зла у собі не тримати.
І як оце собі простити,
Гнів й образу відпустити,
Не лицемірити, не заздрити...
О! Господи! Дай сили жити,
Тебе і ближнього любити.
Той звір усю любов з"їдає,
А без неї чоловік життя немає.
Усе мине, та лиш любов не проминає.
Господь для всіх нас її має.
Шукаймо ту любов в житті,
Зі звіром боремось по всі наші дні.
