Синіє небо…Сонце золоте
Блискучі бризки розсипає всюди.
Вода струмочком стежкою пливе,
Підстрибує і весело танцює.
Пишається залитий сонцем гай,
Весь у блискучих краплях, як в намисті.
Густішою стіною сплівся лан,
Дух цвіту вже пустило з себе жито.
Волошки сяють між його стеблом,
Мов світять неба голубі лампадки.
Сріблястим в небі блиснула крилом
І обізвалася весела пташка.
Зоріє звіробій, гуде бджола…
Світ Божими розкошами милує:
З одного боку кольористий гай,
А з іншого – хлібів лавини буйні…
Стихаючи, за ланом гомонів
Страшенний грім і десь собі полинув,
Буркочучи як добрий строгий дід…
Довкілля посміхалося невинно…
18.08.2019
