Я саме проходила повз,
як він задрімав ізнічев‘я,
у найнезручнішій із поз,
мов після тривної вечері.
Кажуть, у снах наші душі
наші лишають тіла,
так і його, небайдужа,
раптом у небо знялась.
Враз порожевіли хмари,
вкрились рум‘янцем дома,
на пасовиськах отари
втаїв зефірний туман.
А винуватець пожежі,
ніби втомившись від мандрів,
тихо куняє - рожевий,
мов цілий світ, олеандр.
09.06.2023
Опатія
