*****
Смуток огортає
В грудях серце все,
Бо війна триває
І його лиш ссе
Так, немов зміюка,
Душу давить теж,
Наче каменюка
Преважка. Та все ж
Певен я у тому,
Що вона пройде́,
І, немов додому,
В край наш мир прийде́.
Будемо ми жити
Повсякчас у нім
І не лиш тужити,
А радіти. Дім
Наш його вмить стане
На усенький вік,
Як йти перестане
В нім війна навік,
Як вона до краю
Дійде. Будем жить
Ми, немов у ра́ю
В ту прекрасну мить,
Та не день, а завжди,
Бо ж мине війна
Ця страшна назавжди.
Рідна сторона
Наша не зазнає
Більш її повік.
Кожен з нас це знає.
Буде мир весь вік.
В ньому жити будем
Щасними людьми,
Як таки здобудем
Перемогу ми.
Євген Ковальчук, 23. 12. 2022
