***
«Коли не зміниш...»
***
Ті яблука осінні,
Що спадають тілом --
У темінь осені, моєї --
Забуття,
Де неба синь яскравіє
У старість,
А я спадаю, тихо, спогадом
Життя,
Бо...
Все пройде і... всі пройдуть,
Напевно --
По вулиці Цвинтарній
В небуття,
Колись підперті молодими --
Тими,
Що лиш народжені
Ще
Для свого життя..,
Де прес так тисне
Щогодини
На всіх у всьому, як
Проблеми час,
Коли не зміниш вже
Нічого
Із того неминучого
В віках,
Аби лиш тільки ще,
У осінь --
Доспілі яблука могли
Мені давати запах свій
Дівочий,
Яким ще зможу згадками
Тихо іти,
Бо...
Ті яблука осінні,
Що спадають тілом --
У темінь осені, моєї --
Забуття,
Де неба синь яскравіє
У старість,
А я спадаю, тихо, спогадом
Свого життя...
-------------------------------------------
22.04.2024; Paris (Aurora)
=======================
(!!!)
Автор :::
Катинський Орест
(Katynskyy Orest)
=========================
І людське життя, і яблука - все колись доходить до тієї рокової межі! 
