Чим так, Нене, завинила,
що терзають твоє тіло?
Що загострені клики
роздирають на шматки:
одяг, серце, все довкола,
душу болем розпороло!
Що так вабить ворогів,
що крадуть твоїх синів?
Хтиві лізуть до порогу
плюндрувати чисту вроду.
Не спиняє навіть плач.
Без моралі йде палач.
У могилках в білих квітах,
із ляльками сплять сповиті.
немовлята через дрон,
сполягли у вічний сон.
Часом в горі споглядають,
як батьків в труну ховають,
в горі дітки... А за тім,
зник у них водночас дім.
Кажуть винна тут війна...
А насправді вся біда
в ненаситності людей,
що захланні та щодень
гроші - це одна любов,
в ній розплата - наша кров....
