Мої листи до тебе пожовтіли,
На них то чай, то сльози випадково.
У кожному конверті щось про тіло,
Про душу, серце, непокої.
Вже й не згадаю, що хотів,
І що не слово, знову незнайоме.
Тому ці пачки списаних листів
До смітника я надсилаю достроково.
До тебе не дійдуть ніколи
Ті літери, що стали гарно в ряд.
Я краще вмру від розпачу і болю,
Ніж ти побачиш цей літературний жарт.
