Примеркло світло, загадкова тиша,
Лиш за вікном тихенько дощ шумить –
Деревам у саду полоще листя,
Справжнісінький, рівненький і рясний...
Стікають струмені води по шибці,
Блищать в промінні гаснучого дня,
А мерехтіння полум’я у плитці
Дає тепла реальне відчуття.
У спокої, захищена в кімнаті
Від прикрощів негоди – мокроти,
Думки свої я можу розглядати,
Заплутані шляхи, життєвий ритм.
А дощ шумить, поблискують краплини,
Стають примарні спокій і тепло,
Минулого в думках встають картини,
Стихійне заповняють джерело…
18.09.2020
Пречудовий вірш! 
