Увечері хотілося співати,
Доповнити червневі голоси.
В легких обіймах спогадів крилатих
Прийняти чари давньої краси.
Що буде далі - більше не питати
Та під кущем сховатись від грози.
Крізь колір жовто-білої сонати
Побачити відтінки бірюзи.
Але життя незграбне та жорстоке,
Далеке від колишніх іменин,
Надію віддаляє з кожним кроком.
Пройшло повз мене стільки теплих днин!
Як смішно! Попри вивчені уроки
Наївний хлопчик рве собі жасмин...
Якраз надворі квітують жасмин і липи, одні з моїх найулюбленіших духмяних рослин. З дитинства я був зачарований їхнім запахом, але коли казав це одноліткам, то вони лиш називали мене диваком. Тим не менше, душа по вінця сповнялася утіхою від тих ароматів... Зараз теж насолоджуюся цим запахом, проте булої радості уже, на жаль, відчути не здатен. Гарний сонет