В краплинах дощу океани моїх почуттів,
Що не тонуть у хвилях земної великої кулі,
Крізь землю вертаються зливами хмари минулі,
Щоби дивлячись в небо такому я щастю радів.
В краплинах дощу перші проліски на виднокрузі
І буяння весни моїх рідних таврійських степів,
Несуть прохолоду світанки в зеленому лузі,
Білі роси дитинства, що я назбирати зумів.
Туман на світанку такий синьоокий та сивий
Спочиває на квітах пахучих – їх вкрила роса...
Та вічно живою на Землю вертається злива
І в краплинах дощу Заповіт збережуть небеса.
Олександр Сичов
